Гаряча лінія: складні питання обчислення Податку на доходи фізичних осіб

Июнь 2, 2013 10:46 дп Published by Leave your thoughts

Чергова гаряча лінія нашої газети присвячена податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Судячи з кількості листів до редакції, проблем, пов’язаних з обчисленням і сплатою податку, у платників податків і податкових агентів чимало.

 

БОЖКО Людмила Миколаївна
заст. директора Аудиторської фірми «Податковий аудит України”,
аудитор, судово-бухгалтерський експерт

 

Який порядок сплати ПДФО при продажу автомобіля?

Порядок оподаткування операцій з продажу об’єктів рухомого майна визначено ст. 173 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ), зокрема у п. 173.1 встановлено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу об’єкта рухомого майна розраховується, виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта.

Як виняток з положень п. 173.1 цієї статті, під час продажу одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, не частіше одного разу протягом звітного податкового року, доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою 1%.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року другого та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною у п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5%).

Згідно з п. 173.3 ст. 173 ПКУ у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об’єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа – підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов’язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пп. 173.1 або 173.2 ст. 173 ПКУ, з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі якщо об’єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи – підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до органу державної податкової служби інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.

Під час проведення операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею:

  • нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку, в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку;
  • суб’єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до органу державної податкової служби інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

У цьому випадку платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи. (п. 173.4 ст. 173 ПКУ).

 

Мати, громадянка України, отримала від доньки, яка мешкає на території Росії, грошовий переказ. Як оподатковуються отримані таким чином кошти?

Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи.

Згідно з пп. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи, тобто доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, підп. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог підп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 ПКУ.

При цьому, відповідно до п. 164.4 ст. 164 ПКУ, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражено в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Нацбанку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Абзацом першим підп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення у річній податковій декларації за зазначеними підставами.

При цьому сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (підп. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

Згідно з підп. 170.11.3 п. 170.11 ст. 170 ПКУ не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:

  • податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;
  • поштові податки;
  • податки на реалізацію (продаж);
  • інші непрямі податки без огляду на те, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримано такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Україна і Російська Федерація є учасницями Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р. Відповідно до висновку Мін’юсту України, документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками таких договорів, на територіях договірних сторін повинні прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.

Враховуючи вищевикладене, довідка про суму отриманих резидентами України доходів і сплачених податків, видана податковими органами Російської Федерації, не потребує будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем) для цілей п. 13.5 ст. 13 Податкового кодексу.

У разі відсутності у платника податку підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Податкового кодексу, такий платник зобов’язаний подати до органу Державної податкової служби за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Податковим кодексом та іншими законами (абзац другий підп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).

Підпунктом «б» п. 171.2 ст. 171 ПКУ встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є платник податку.

 

Чи підлягає обкладенню ПДФО вартість автомобіля, наданого благодійною організацією інваліду за спонсорські (не бюджетні) кошти?

Згідно з підп. «ж» підп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 розд. IV ПКУ, не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами – юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) платнику податків, визнаному в установленому порядку інвалідом, законному представнику дитини-інваліда для виконання зобов’язань держави згідно із законодавством України по забезпеченню технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, автомобілем за рахунок бюджетних коштів (за умови зняття інваліда, дитини-інваліда з обліку на забезпечення такими засобами, виробами, автомобілем за рахунок бюджетних коштів). Категорії інвалідів і дітей-інвалідів, перелік технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, марок автомобілів, зазначених у вищевказаному підпункті, затверджуються законодавством.

Враховуючи викладене, благодійна допомога у вигляді автомобіля або суми коштів на придбання автомобіля для платників податків, визначених у встановленому порядку інвалідами, не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб у разі якщо така благодійна допомога надається за рахунок бюджетних коштів. Якщо допомога у вигляді автомобіля надається благодійною організацією за рахунок інших коштів (не бюджетних), то сума такої допомоги оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.

 

Чи повинен платник податку сплачувати ПДФО у разі отримання доходу у вигляді суми анульованого боргу?

Згідно з абз. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності розглядається як додаткове благо такого платника податку та включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до підп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ додаткові блага – кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами ПКУ).

При цьому, відповідно до абз. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ якщо кредитор повідомляє платникові податку – боржнику про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, то боржник самостійно сплачує податок з таких доходів на підставі поданої річної податкової декларації. При цьому, згідно з підп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ, фізична особа сплачує (перераховує) визначене нею податкове зобов’язання до бюджету за її податковою адресою.

Таким чином, кредитор у разі надання платнику податку доходу у вигляді суми анульованого боргу повинен відобразити інформацію щодо суми доходу у податковій звітності за підсумками звітного періоду, в якому було нараховано такий дохід, а платник податку зобов’язаний відобразити вказаний дохід у річній податковій декларації та самостійно сплатити зазначену в ній суму податкового зобов’язання.

Благодійна організація у межах своєї доброчинної діяльності скеровує групу громадян на навчання до США. До витрат, пов’язаних із навчанням, відноситься оплата самого навчання та придбання авіаквитків для студентів.

 

Чи визнається додатковим благом для громадянина вартість навчання та вартість квитка?
Чи потрібно благодійній організації утримувати ПДФО під час оплати за навчання та придбання авіаквитків?

У зв’язку з неконкретністю поставленого питання (яка група громадян? на підставі якого рішення? яке навчання? тощо) дати точну відповідь на дане питання неможливо. Спробуємо надати загальну відповідь. Питання щодо матеріального забезпечення за період навчання та щодо компенсації витрат на проїзд до навчального закладу, який знаходиться за межами України, вирішується залежно від того, на яких умовах фізична особа здобуває вищу освіту за кордоном, а також до якої категорії осіб вона належить (чи поширюється в даному випадку Положення «Про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання» (або підп. 170.7.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ, або ін. законодавчі акти та нормативні документи) на працівників, а також військовослужбовців, аспірантів і студентів, направлених відповідно до укладених міжнародних договорів України за кордон на навчання).

Відповідно до підп. 170.7.1 п. 170.7 ст. 170 ПКУ, не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога (далі – благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом.

Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову.

Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрямки її використання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів;

Відповідно до абз. «є» підп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 ПКУ, не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами – юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) Навчальному закладу у вигляді плати за навчання або за надання додаткових послуг з навчання інваліда, дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав;

Набувач цільової благодійної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом строку, встановленого умовами такої допомоги, але не більше 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги, за винятком отримання благодійної допомоги у вигляді ендавменту. Якщо цільова благодійна допомога у вигляді коштів не використовується її набувачем протягом вищезазначеного строку та не повертається благодійнику до його закінчення, то набувач зобов’язаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити відповідний податок.

Термін «ендавмент» означає суму коштів або цінних паперів, які вносяться благодійником у банк або небанківську фінансову установу, завдяки чому набувач благодійної допомоги отримує право на використання процентів або дивідендів, нарахованих на суму такого ендавменту. При цьому набувач не має права витрачати або відчужувати основну суму такого ендавменту без згоди благодійника (підп.170.7.5 п. 170.7 ст. 170 ПКУ).

 

Підприємство придбаває воду, каву та чай для споживання в офісі. Чи можуть розглядатися як об’єкт обкладення ПДФО вода, кава, чай, призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу?

Згідно з підп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. IV ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді додаткового блага.

Відповідно до підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 розд. ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема, у вигляді харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств. Оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень ПКУ, розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку.

Тобто відсутність персоніфікації (кількісного споживання води, кави, чаю працівниками офісу) при отриманні доходів виключає можливість оподаткування ПДФО.

Таким чином, вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу, не може розглядатися як об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

 

Чи є об’єктом оподаткування ПДФО вартість подарунків, які роздаються відвідувачам під час рекламної акції?

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР, Реклама – це Інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи чи товару.

При цьому визначення реклами в ПКУ відсутнє.

Тобто для того, щоб захід мав рекламний характер (рекламна акція), під час його проведення має розповсюджуватись інформація про діяльність підприємства, його продукцію (товари, послуги) тощо.

Відповідно до абз. «е» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Стаття 142 Господарського кодексу України передбачає, що порядок використання прибутку (доходу) суб’єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розд. IV ПКУ).

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обfont-size: 8pt;tahomline-height: 115%; font-family: /spanatahomaчислюється за правилами, визначеними підп. 164.2.17 п. 164.2 та п. 164.5 ст. 164 ПКУ.

У відповідності до ст. 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі, майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Разом з тим, підп. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 ПКspan class=, font-size: 8pt;, У встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається вартість дарунків (а, sans-serif; font-size: 8pt; також призів переможцям та, span sty/p le=призерам спортивних змагань), якщо їхня вартість не перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року (тобто в 2011 році це було 470,50 грн), за винятком грошових виплат у будь-якій сумі.

Отже, враховуючи наведене, податковий агент самостійно визначає нарахування (виплати) видів доходів та нараховує (перераховує) податок на доходи фізичних осіб з цих доходів у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з підп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ вищевказані доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р за № 46/18784.

 

 

Газета “Платник податків” № 6, 2012 рік