Проблемні моменти в обчисленні ПДВ: гаряча лінія

Июнь 2, 2013 10:46 дп Published by Leave your thoughts

Податок на додану вартість (далі – ПДВ)– один з найскладніших податків. Тому гарячі лінії, присвячені його обчисленню, завжди викликають у читачів підвищений інтерес.

 

На запитання читачів відповідає:

БОЖКО Людмила Миколаївна
заст. директора Аудиторської фірми «Податковий аудит України”,
аудитор, судово-бухгалтерський експерт

 

Для обов’язкової реєстрації платником ПДВ необхідно, щоб обсяги постачання товарів/послуг перевищували 300 тис. грн. Чи зараховуються в зазначений обсяг суми поворотної та безповоротної фінансової допомоги?

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку.

При розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню згідно з ПКУ, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації та можливості добровільної реєстрації платником ПДВ потрібно враховувати визначення терміну «постачання товарів/послуг» (підп. 14.1.185 та 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ) та брати до уваги обсяги такого постачання протягом останніх 12 календарних місяців.

Постачання послуг – будь-яка операція, яка не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачання товарів – будь-яка передача власником права на розпоряджання товарами, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, оскільки операції з отримання поворотної фінансової допомоги не підпадають під визначення операцій з постачання товарів/послуг, то ПДВ за такою операцією не нараховується.

 

Чи обкладається ПДВ бонус, який вплачується постачальником товару постійному покупцю за результатами місяця?

Підпунктом «б» п. 185.1 ст. 185 розд. V ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до підп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, постачання послуг – будь-яка операція, яка не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів інтелектуальної власності, а також надання послуг, котрі споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 розд. V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їхньої договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, який використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, які передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Одночасно відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно з підп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПКУ маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, які забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) є методом просування товарів постачальника на ринку на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори). Мотиваційні виплати можуть включати: премію (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за дотримання певної кількості та певного асортименту товарів при закупівлі.

Такі мотиваційні виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників дистриб’юторами у межах своєї основної діяльності, яке сприяє збільшенню обсягів збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Зазначені мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Отже, оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), то такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг, і як наслідок – підлягати оподаткуванню податком на додану вартість.

Але більш конкретно визначити порядок відображення в податковому обліку (зокрема і оподаткування ПДВ) операцій з надання винагороди (бонусу) покупцю від постачальника у зв’язку з досягненням покупцем необхідного обсягу придбання продукції у такого постачальника можливо лише після ознайомлення з первинними документами.

 

Чи повинен орендар нарахувати ПДВ на витрати, понесені ним у зв’язку з поліпшенням орендованого приміщення, при поверненні цього приміщення орендодавцю?

Питання щодо відображення в податковому обліку поліпшення об’єкту оренди врегульовано в п. 146 розд. ІІІ ПКУ.

Сума витрат, яка пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені (п. 146.12 ст. 146 ПКУ).

У разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов’язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та/або поліпшення об’єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пп. 146.11 та 146.12 ст. 146 ПКУ, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об’єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об’єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/або поліпшується. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єктів оперативної оренди/лізингу, за якою вони обліковуються на балансі орендодавця (п. 146.19 ст. 146 ПКУ).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд. II ПКУ.

Отже, якщо договір оперативної оренди/лізингу зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати ремонти/поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, то за умови належного документального підтвердження понесених витрат орендар має право суму витрат на ремонт та поліпшення орендованих об’єктів основних засобів, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року, амортизувати як окремий об’єкт відповідної групи, до якої належить орендований основний засіб. Якщо договором оперативної оренди/лізингу не передбачено здійснення орендарем ремонту/поліпшення об’єкта оперативної оренди/лізингу, то сума витрат орендаря на ремонт/поліпшення орендованих об’єктів основних засобів, не враховується при обчисленні об’єкта оподаткування (не включається до складу витрат і не амортизується).

Що стосується оподаткування ПДВ операції з повернення орендованого основного приміщення, то відповідно до підп. 196.1.2 п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування повернення майна, отриманого раніш в оренду. І при умові відображення затрат по ремонту орендованого приміщення в податковому обліку відповідно до норм ст. 146 ПКУ (в тому числі п. 146.12) і відсутності компенсації вартості ремонту при поверненні такого приміщення орендодавцю, орендар не повинен нараховувати ПДВ на витрати, понесені ним у зв’язку з поліпшенням орендованого приміщення.

 

Як у податковому обліку з ПДВ відобразити нестачу або крадіжку основних засобів у разі якщо сума компенсації відшкодовується (не відшкодовується) винною особою?

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 розд. V ПКУ, якщо придбані товари (послуги) у подальшому фактично використовуються в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підп. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів (або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами (послугами).

Таким чином, у разі якщо платником податку встановлено факти недостачі (крадіжки), знищення товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ), то на дату їх списання коригування податкового кредиту не провадиться, а здійснюється нарахування податкових зобов’язань з ПДВ, виходячи із звичайної ціни таких ТМЦ, незалежно від того чи відшкодовуються винною особою (якщо її встановлено), чи не відшкодовуються винною особою (якщо її не встановлено) витрати, понесені в такому випадку платником податку. При цьому, у випадку стягнення втрат з винних осіб, у разі виявлення недостачі ТМЦ, визначення суми збитків, яка підлягає відшкодуванню винними особами, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» із змінами та доповненнями.

 

Чи є об’єктом обкладення ПДВ операції з продажу права користування торговою маркою з одержанням (без одержання) права власності на неї?

Питання, пов’язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі – ЦКУ). Відповідно до ст. 420 ЦКУ торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об’єктів права інтелектуальної власності. При цьому, відповідно до положень ЦКУ, спосіб набуття права інтелектуальної власності на об’єкт такого права залежить від об’єкта цього права.

Одним із майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності (з правом на використання такого об’єкта) є виключне право дозволяти використання об’єкта (видавати ліцензії).

Згідно з підп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об’єктів власності, визначених в абзаці першому п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об’єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об’єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України.

Згідно з підп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПКУ не є об’єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Тобто якщо покупець придбаває право на використання об’єкта права інтелектуальної власності без одержання права власності на нього, то винагорода (платежі) за таке використання не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо об’єкти права інтелектуальної власності передаються у володіння або розпорядження чи власність, то така операція є об’єктом оподаткування для особи, яка передає об’єкт такого права, оскільки відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

 

Які податкові пільги з ПДВ поширюються на підприємства, які займаються благодійною діяльністю і спонсорством?

Відповідно до підп. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 розд. V ПКУ звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів (послуг) благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійництво та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів (послуг) благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених цим підпунктом, такі операції оподатковуються на загальних підставах. На товари, які надходять як благодійна допомога від вітчизняних благодійників за основними напрямами, визначеними ст. 4 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», поширюються правила маркування.

Маркування проводиться шляхом нанесення напису «Благодійна допомога. Продаж заборонено» на етикетку, ярлик або безпосередньо на зовнішню або внутрішню упаковку товару. Під час маркування товарів благодійної допомоги може використовуватися символіка благодійної організації та благодійника.

Товари маркуються таким чином, щоб під час огляду упаковки або безпосередньо товарів напис було видно повністю і чітко. Товари благодійної допомоги маркуються благодійниками, які надають таку допомогу.

Контроль за виконанням правил маркування здійснюють місцеві органи виконавчої влади та органи державної податкової служби. Благодійна допомога може надаватися у вигляді товарів, робіт, послуг, призначених для використання юридичними особами – її набувачами з метою провадження діяльності за напрямами, передбаченими ст. 4 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». Контроль за отриманням, зберіганням, розподілом благодійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг здійснюють місцеві органи виконавчої влади, а за їх цільовим використанням – місцеві органи виконавчої влади та органи державної податкової служби.

Після отримання від благодійника пропозиції щодо надання благодійної допомоги у вигляді товарів, її видів, розмірів тощо юридична особа – набувач благодійної допомоги:

  • визначає з урахуванням рекомендацій відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування коло осіб, яким вона надаватиметься;
  • повідомляє благодійника про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу.

ПКУ не запроваджує знижених ставок на суспільно-корисні товари і послуги (харчі та напої, послуги в сфері культури, комунікацій або зв’язку тощо). Однак від податку на додану вартість звільнено безоплатну передачу цінних паперів до благодійних ендавментів (підп. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 ПКУ).

Не підлягають звільненню від оподаткування операції з надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розд. VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розд. IV ПКУ), нематеріальних активів і товарів (послуг), призначених для використання в господарській діяльності.

 

Чи виникають податкові зобов’язання з ПДВ у разі коли відвантаження товару покупцю відбулося у період, коли платник єдиного податку працював на спрощеній системі оподаткування, а оплату коштами отримано після його переходу на загальну систему та реєстрацію платником ПДВ?

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 розд. V ПКУ, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів (послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

  • дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
  • дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто податкові зобов’язання у продавця товару (послуг) виникають за правилом «події, що сталася раніше» тільки у разі якщо на дату виникнення такого зобов’язання особа є зареєстрованою платником ПДВ та має свідоцтво. При «другій події» податкові зобов’язання з ПДВ не виникають та не нараховуються і відповідно податок до бюджету не сплачується.

Таким чином, у разі коли відвантаження товарів (послуг) покупцю відбулося в період, коли платник єдиного податку працював на спрощеній системі оподаткування та не був зареєстрованим платником ПДВ, а оплата коштами отримана після його переходу на загальну систему і реєстрації платником ПДВ, податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією не нараховуються (крім випадків, коли платник податку на додану вартість обрав касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ). Якщо ж платником ПДВ застосовується касовий метод визначення податкових зобов’язань, він зобов’язаний задекларувати податкові зобов’язання з ПДВ за фактом оплати та погасити їх у встановленому законодавством порядку.

 

Чи включаються до бази обкладення ПДВ кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг, що оподатковуються за нульовою ставкою, та який порядок їх оподаткування?

Згідно з п. 185.1 ст. 185 р. V ПКУ, об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Пунктом 188.1 ст. 188 р. V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Тобто кошти, отримані як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг тощо, можна розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ.

При цьому, якщо операції з постачання товарів/послуг відповідно до ст. 195 розд. V ПКУ підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, то суми штрафу, отримані за затримку оплати чи постачання таких товарів/послуг, також підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.

 

Газета “Платник податків” № 7, 2012 рік