Гаряча лінія: складні питання оподаткування доходів, отриманих фізичною – особою підприємцем

Июнь 9, 2013 2:54 пп Published by Leave your thoughts

Чергова гаряча лінія нашої газети присвячена оподаткуванню доходів, отриманих фізичною – особою підприємцем. Судячи з кількості листів до редакції, проблем, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків , у платників податків чимало.

На запитання читачів відповідає:

БОЖКО Людмила Миколаївна
заст. директора Аудиторської фірми «Податковий аудит України”,
аудитор, судово-бухгалтерський експерт

 

Чи мають право фізособи – підприємці на загальній системі оподаткування включити до складу витрат видатки, понесені на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності та видатки на виготовлення печаток та штампів?

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців передбачений ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (далі – ПКУ). Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розд. III ПКУ.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 розд. III ПКУ, витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, пп. 138.6–138.9, підп. 138.10.2–138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

При цьому, згідно з абз. «ж» підп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПКУ, до складу інших витрат включаються інші витрати загальногосподарського призначення.

Загальногосподарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Тобто витрати фізичної особи – підприємця на виготовлення печаток та штампів відносяться до операційної діяльності підприємця та включаються до складу витрат такого платника податків.

Що стосується витрат на придбання ліцензій,то відповідно до абз. «ж» підп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 ПКУ включаються до складу валових витрат витрати, понесені на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розд. I ПКУ, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності.

 

Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має найманих працівників. Яка саме сума на виплату заробітної плати найманим працівникам включається до складу витрат підприємця: повністю нарахована сума витрат, без вирахування податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи за виключенням ПДФО та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування?

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розд. IV ПКУ, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до витрат операційної діяльності згідно з розд. III ПКУ. Згідно із п. 138.1 ст. 138 розд. III ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, пп. 138.6–138.9, підп. 138.10.2–138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ. Відповідно до підп. 138.8.2 п. 138.8, абз. «б» підп. 138.10.2 та абз. «в» підп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ до витрат платника податку включаються витрати на оплату праці працівників, які були зайняті безпосередньо у виробництві продукції, реалізації товарів, робіт, послуг (продавці, торгові агенти та ін.) та адміністративного апарату.

Пунктом 142.1 ст. 142 ПКУ передбачені особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам згідно із трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру. Зокрема, до складу витрат включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, видатки на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розд. IV ПКУ. Пунктом 138.2 ст. 138 ПКУ встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд. II ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, за умови виконання вимог підп. 138.8.2 п. 138.8, абз. «б» підп. 138.10.2 та абз. «в» підп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування мають право включити до складу витрат лише витрати на оплату праці, які включають нараховані видатки на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрат на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру та підтверджені документально.

При цьому витрати на оплату праці включаються повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 

Чи є об’єктом оподаткування сума поворотної/ безповоротної фінансової допомоги (позики), отримана фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування?

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 розд. IV ПКУ, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно із підп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ безповоротна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Тобто сума безповоротної фінансової допомоги не підлягає поверненню. При цьому, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі – підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:

  • виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т. ч. відсотки банку);
  • виручка в натуральній (негрошовій формі);
  • суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів, та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Враховуючи вищевикладене, сума безповоротної фінансової допомоги, яка отримується фізичною особою – підприємцем, включається до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі).

 

Чи включається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця, який працює на загальній системі оподаткування, сума власних коштів, котра зарахована на його розрахунковий рахунок?

З точки зору податкового законодавства фізична особа та фізична особа – підприємець розглядаються як окремі платники податків.

Отже сума власних коштів фізичної особи, зарахована на її розрахунковий рахунок як фізичної особи – підприємця, може бути розглянута як фінансова допомога (поворотна або безповоротна).

Відповідно до підп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.

Згідно із п. 177.1 ст. 177 розд. IV ПКУ оподаткуванню підлягають доходи фізичних осіб – підприємців, які отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності.

Враховуючи те, що отримання фізичною особою – підприємцем поворотної фінансової допомоги (позики) відповідно до умов договору підлягає обов’язковому поверненню у визначений строк, то протягом дії договору сума поротної фінансової допомоги не включається до складу доходу суб’єкта господарювання. При цьому слід зазначити: якщо сума поворотної фінансової допомоги не повертається у визначений у договорі термін, то вона включається до складу доходів фізичної особи – підприємця та оподатковується на загальних підставах.

 

Фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право здійснювати бартерні операції (взаємозалік)?

Відповідно до підп. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, бартерна (товарообмінна) операція – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору. Згідно із ст.ст. 715 та 716 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання. Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об’єктом оподаткування у фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручкою у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами.

Враховуючи вищевикладене, обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліків) фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування не передбачено.

 

Чи повинен приватний підприємець на загальній системі оподаткування, який надає побутові послуги за готівку вдома у замовника з ремонту та встановлення побутових машин і приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, ремонту і складання меблів, (за умови проведення розрахунків на місці надання послуг), застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО)?

Статтею 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР) встановлено порядок проведення розрахунків, за яким не застосовуються РРО та розрахункові книжки. Зокрема, такий порядок проведення розрахунків встановлено для підприємств (крім підприємств торгівлі та громадського харчування), які надають послуги та здійснюють розрахунки у своїх касах з оформленням прибуткових i видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних i завірених печаткою у встановленому порядку (п. 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР).

Отже якщо обрано порядок проведення розрахунків через свою касу, то РРО та розрахункові книжки не застосовуються, а всі розрахунки за послуги повинні здійснюватися з оформленням касових ордерів (включаючи розрахунки за послуги, надані вдома у замовника). У цьому випадку немає обмежень щодо річного обсягу розрахункових операцій за послуги.

Водночас підприємець може здійснювати розрахункові операції за загальною схемою відповідно до порядку проведення розрахунків, встановленогост. 3 Закону № 265/95-ВР. При цьому розрахунки вдома у замовника можуть здійснюватися з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки (п. 5 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та абзац третій п. 11 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено здійснювати розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 23.08.2000 р. № 1336 (далі – Перелік).

Згідно з п. 11 Переліку, у випадку надання побутових послуг вдома у замовника з ремонту та встановлення побутових машин і приладів, радіоелектронної апаратури, телеантен, ремонту і складання меблів, прибирання квартир, догляду за дітьми, хворими та людьми похилого віку, фотографування, дрібного ремонту квартир за переліком робіт, що встановлюється Мінекономіки та Державною податковою адміністрацією, приготування їжі, прання білизни, хімічного чищення меблів, килимів та інших килимових виробів (за умови проведення розрахунків на місці надання послуг), незалежно від річного обсягу розрахункових операцій, можна проводити розрахунки без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

 

Чи враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, понесені авансом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) під час перебування на єдиному податкові, у разі отримання таких товарів (робіт, послуг) на загальній системі оподаткування?

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців передбачений ст. 177 розд. IV ПКУ.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до витрат операційної діяльності згідно із розд. III ПКУ.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 розд. III ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6–138.9, підп. 138.10.2–138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПКУ.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи вищевикладене, при переході на загальну систему оподатковування фізична особа – підприємець має право врахувати суму витрат, яка безпосередньо пов’язана з отриманням доходу.

 

Газета “Платник податків” № 16, 2012 рік